Текст подаємо мовою оригіналу:

Спостерігаю за тим, як російські батьки розмовляють зі своїми дітьми. І, чесно кажучи, тихо шокуюсь.

Ось, наприклад, на італійському пляжі — серед самих італійців — у повітрі відчувається любов.

Amore, amore, amore — саме так італійські батьки звертаються до своїх дітей. І до маленьких, і до дорослих. Їх люблять, обіймають, ніжно пестять… Часто саме тати — ще більш уважні й ласкаві. І діти, зростаючи в цій безумовній любові, вбирають її в кожну клітинку. А згодом — передають далі: своїм рідним, друзям, коханим, світу.

Так з’являються найпрекрасніші речі. І такий стиль життя — наповнений маленькими радощами, смаком до життя, легкістю, красою та любов’ю.

А тепер — різкий контраст. Дитина з Росії змалку ніби на передовій. Постійні крики, шльопанці, дратівливість і вічне невдоволення від дорослих.

Свіже спостереження. Пляж…

Малюк питає в тата, де мама.

— Ти що, дурний, а? Я ж сказав, вона перевдягається! Скільки разів тобі повторювати?! — злісно й принизливо. Хіба важко було відповісти спокійно, з усмішкою, витративши на це дві секунди?

Хлопчик згортається, втискає голову в плечі.

З’являється мама — з обличчям, ніби з каменю. Вираз вічного роздратування.

— Мамо, а що це у воді? (сьогодні море винесло водорості)

Вона кривиться й відмахується, ніби від настирливої мухи:

— Відчепись! — і йде у воду робити селфі. Навіть не глянула на дитину.

І звідусіль чути подібне:

— Ти куди полізла?!

— Замовкни вже!

— Ти хворий? Ти мене дратуєш!!

— Іди сюди, я сказав!

— Я тобі зараз дам по дупі!!

— Ти в мене отримаєш!

Я лежу на рушнику біля самої води. Поруч повзає щасливий Лео. Цілую його щічки, животик, п’ятки. Він у відповідь засипає мене поцілунками.

Хочу заховатися в ньому й не чути весь цей жах. Мені гірко.

Ви живете без любові. Навіщо ви тоді одружуєтесь, народжуєте дітей, їдете на курорти? Навколо вас краса, рай — але ви не здатні це відчути. Не здатні відпустити напругу, насолодитися моментом, усміхнутися. Поцілувати дружину просто так. Пригорнути дитину й сказати щось добре. Ви не вмієте любити. Ваші діти ростуть у цій холодній порожнечі. А потім передають це далі — своїм дітям. Вічне замкнене коло.

Ви обираєте путіна й сіре життя не тому, що хочете його — а тому, що вас ніколи не любили. І не навчили любити.

Вибачте. Назбиралося.