Звичайний день обірвався раптовим криком.

Дванадцятирічний хлопчик упав на підлогу — його життя забрав не недуг і не насильство, а невидимий потік, який неможливо побачити.

Одне хибне з’єднання. Один крок. Одне втрачене життя. Паніка миттєво розповзлася вулицями.

Коли двері швидкої зачинилися, життя родини вже поділилося на «до» і «після».

Порожня дитяча кімната, недоторканий шкільний рюкзак, відлуння голосів у кожному кутку.

Тепер дім ніби мовчки звинувачує: чому ніхто не знав, чому ніхто не перевірив?

Слідчі уважно оглядають усе — від розетки до розетки, простежують кабелі, тестують мережу, намагаючись знайти точку, де відмовив захист і сталася трагедія.

Поруч сусіди пошепки викликають електриків, від’єднують перевантажені подовжувачі та з тривогою придивляються до пошкоджених дротів, які раніше ігнорували.

Влада закликає людей сприймати кожне мерехтіння світла, кожен збій чи нагрівання як сигнал небезпеки, а не як дрібну незручність.